10.2. Поняття комп'ютерної інформаційної системи підприємств

Система — це сукупність пов'язаних між собою та із зовніш­нім середовищем елементів або частин, функціонування яких спрямовано на отримання конкретного результату.

Інформаційна система обліку (ІСО) — це сукупність інформа­ції, апаратно-програмних і технологічних засобів, засобів теле­комунікації, баз і банків даних, методів і процедур, персоналу управління, які реалізують функції збору, оброблення, нагромад­ження та оброблення інформації для підготовки та прийняття ефективних управлінських рішень.

ІСО — це множина різних елементів та зв'язків між ними, що складають систему в цілому.

У сучасній концепції організації інформаційних систем у різ­них предметних сферах виокремлюють дві частини: забезпечуваль­ну й функціональну. Кожна з них у свою чергу складається з підсистем.

Забезпечувальна частина ІС охоплює підсистеми, що реалі­зують технологію автоматизованого оброблення інформації.

Склад цих підсистем однорідний у різних інформаційних сис­темах і відповідно до Державного стандарту охоплює: інформа­ційне, технічне, програмне, математичне, організаційне, правове забезпечення.

 Загальна структура АІС

Інформаційне забезпечення (ІЗ). Інформація формується в ре­зультаті оброблення даних і є важливим елементом комп'ютер­них інформаційних систем.

Організація інформаційного забезпечення в інформаційних системах має особливе значення.

Система інформаційного забезпечення передбачає створення єдиного інформаційного фонду, систематизацію та уніфікацію показників і документів, розроблення засобів формалізованого опису даних тощо.

Інформаційне забезпечення охоплює:

>   методичні та інструктивні документи;

>   єдину систему класифікації та кодування;

>   інформаційну базу, яка,  у свою чергу,  поділяється на нормативно-довідкові документи, інформаційні повідомлення, інформаційні масиви.

Технічне забезпечення. Технічні засоби служать основою по­будови ІС. Потужність засобів значною мірою визначає склад за­дач, що розв'язуються в даній предметній сфері. До технічного забезпечення ІС належать комп'ютерна техніка, засоби комуні­кації і оргтехніка. Іншими словами, технічне забезпечення — це комплекс взаємозв'язаних технічних засобів, призначених для збирання, нагромадження, оброблення, передавання, обміну та відображення інформації, потрібної для управління системою.

Технічне забезпечення сучасних інформаційних систем — це комплекс різних видів техніки: обчислювальна техніка, перифе­рійні пристрої, засоби автоматичного зчитування даних, офісне обладнання, комунікаційне обладнання, засоби передачі й обмі­ну даними, комунікаційне обладнання, мережеве обладнання, за­соби мультимедіа тощо.

Програмне забезпечення (ПЗ) — це сукупність програм, що  реалізують мету й завдання інформаційної системи та забезпечу­ють функціонування технічних засобів системи.

Програмне забезпечення охоплює сукупність програм, що реалізують функції та задачі автоматизованих інформаційних технологій і забезпечують стабільну роботу комплексів техніч­них засобів.

До складу ПЗ входять загальносистемні та спеціальні про­грами.

До загальносистемного програмного забезпечення належать програми, розраховані на широке коло користувачів і призначені для організації облікового процесу та для розв'язання завдань об­робки  інформації, які часто зустрічаються.

Спеціальне програмне забезпечення — це сукупність програм, які розробляються для створення інформаційних технологій кон­кретного функціонального призначення. Охоплює: пакети прикладних програм (ППП), які здійснюють організацію даних і їх оброблення у процесі розв'язання функціо­нальних задач.

Математичне забезпечення — це сукупність економіко-математичних методів, моделей та алгоритмів оброблення інформації, які є в інформаційній системі.

Організаційне забезпечення передбачає власний апарат управ­ління, що забезпечує функціонування всіх його підсистем як єди­ного цілого. Як правило, персонал ІС складають працівники від­ділу розроблення, відділу впровадження та супроводу нових програм, відділу експлуатації.

У теорії комп'ютерних систем оброблення інформації в інфор­маційному забезпеченні виокремлюють:

>   зовнішнє інформаційне забезпечення, яке охоплює систему показників даної предметної сфери, систему класифікацій, первинні документи;

>   внутрішнє забезпечення, що охоплює інформаційну базу даних на машинних носіях.

Правове забезпечення — це сукупність норм, виражених у нормативних актах, які встановлюють і закріплюють організа­цію цих систем, їх цілі, завдання, структуру, функції та право­вий статус ІС.

Правове забезпечення на етапі розроблення автоматизованих інформаційних систем та інформаційних технологій охоплює нор­мативні акти, пов'язані з договірними взаєминами розробника й замовника у процесі створення ІС та ІТ, із правовим регулюван­ням різних відхилень у ході цього процесу, а також зумовлені по­требою забезпечення процесу розроблення ІС і ІТ різними вида­ми ресурсів.

Економічне забезпечення — сукупність методів і засобів, призначених для створення оптимальних умов ефективної та безпомилкової діяльності людини в інформаційній системі та її освоєння.

Функціональна частина інформаційної системи реалізує розв'язання задач предметної сфери.

Підсистема — це сукупність компонентів системи, відокремлених за певною ознакою. Кожна функціональна підсистема має свій склад комплексів задач, призначений для реалізації функцій управління.

Основні принципи виокремлення самостійних функціональних підсистем (комплексів задач):

>   відносна самостійність кожної з них;

>   наявність відповідного набору функцій і функціональних задач із чітко виявленою локальною ціллю функціонування;

>   мінімізація складу елементів, що входять у підсистему.

В основі інформаційної системи бухгалтерського обліку лежать розв'язання облікових задач, об'єднаних у комплекси, які викону­ють окремі ділянки обліку. Комплекс задач характеризується ви­значеним економічним змістом, веденням затверджених синтетич­них рахунків, первинними й зведеними документами, взаємопов'язаними алгоритмами розрахунків, а також методичними матеріалами й нормативними документами конкретної ділянки обліку.

Інформаційна система бухгалтерського обліку традиційно охоплює такі підсистеми:

>   облік основних засобів та нематеріальних активів;

>   облік матеріальних цінностей;

>   облік праці та заробітної плати;

>   облік готової продукції та її реалізації;

>   облік фінансово-розрахункових операцій;

>   облік витрат на виробництво;

>   зведений облік та складання звітності.

Взаємозв'язок комплексів облікових задач закладено в самій методології бухгалтерського обліку, системі ведення рахунків і виконання проводок, де кожна господарська операція відобража­ється двічі: у кредиті одного рахунку й дебеті іншого.

Інформаційні зв'язки комплексу облікових задач дають мож­ливість виділити три основні фази оброблення, закладені в ос­нову програмних продуктів. На першій фазі виконуються: пер­винний облік, складання первинних документів, їх оброблення та складання відомостей аналітичного обліку за кожною ділянкою обліку (наприклад, з  обліку заробітної плати складається розра­хунково-платіжна документація, звіти нарахувань та утримань заробітної плати тощо).

Наступна фаза оброблення — складання проводок та їх роз­міщення в регістри аналітичного та синтетичного обліку, журнали-ордери за номерами рахунків. Комп'ютерне оброблення дає можливість повністю автоматизувати цей процес, формувати проводки, закінчивши розв'язання кожної ділянки обліку.

Третя фаза оброблення — складання зведеного синтетич­ного обліку звітно-сальдових відомостей за рахунками головної книги, балансу та форм фінансової звітності.